Я не забув погляду твоїх очей,-
які закохано дивились в очі.
Палких цілунків у безсонних ночей
Ніжних обіймів у зоряні ночі.
А я лечу до тебе крізь тумани
Понад світи , моря , і океани.
І несу на крилі світлі почуття
Квітку орхідею , яку зростив я.
Пробач , що недолюбив, не докохав
Жили нажаль ми по - різно з тобою.
Без тебе крізь роки в самоті страждав...
Ми, в мовчанні береги над рікою.
А доля написала нам свій сюжет
І ти - стала моя зірка Всевишня.
І я знову , знов малюю твій портрет...
Жінку ,яку любив у цвіті вишні.
Я досі тебе люблю і кохаю,
Тягне до тебе немов би магнітом.
Тебе наче зірку з неба чекаю
По серед зими весну над світом..
2-------------
А я не відчув у серці почуття
Ти не запалила вогонь кохання .
Ти , як дика лань летіла у життя
А залишилась в душі - мить остання.
Знаєш ,а ти проспала своє щастя
Із своїх рук відпустила журавля.
І вернути нашу весну не вдасться
Нагадує, той час струна скрипаля.
О скажи, чому із нами, так сталось?...
Чому з тобою щастя не зберегли?...
Сонце у сиві тумани сховалось
По світу ми з тобою по різно йшли.
О , прощай ,прощай! мене колись згадай!...
Коли ми стрічали зорі край неба.
Оту в саду ранню весну - місяць май
Коли цвіли цвіт лілії для тебе.
