Я не забув погляду твоїх очей,-
Палких цілунків у безсонних ночей.
Які закохано дивились в очі
Ніжних обіймів у зоряні ночі.
А я лечу до тебе крізь тумани
Понад світи , моря , і океани.
І несу на крилі світлі почуття
Квітку орхідею , яку зростив я.
А давним давно один заможний лорд
Закоханий в квіти вишуканий сорт.
Посадив сад мільйон орхідей в розмаю
Чарівні ,жіночі, як літо в маю.
А не повернути час минулих літ
Здається тебе не бачив я сто літ.
Відгриміли грози,відцвіла весна
Метуть сніги ...ти один ,і я одна.
Пробач , що не докохав, не долюбив
На стежці літа тебе я загубив .
Йдемо у золоту осінь - листопад
Кружляє над нами листя - снігопад.
А доля написала нам свій сюжет
І я знову , знов малюю твій портрет.
І ти - стала моя любов колишня,-
Жінка ,яку любив у цвіті вишні.
Я не забув тебе ,все пам'ятаю ...
У снах на пристані надія шукаю.
У серці любов наче жар почуття....
І не можу розлюбити тебе я.
2-------------
А я не відчув у серці почуття
Ти не запалила вогонь кохання .
Ти , як дика лань летіла у життя
А залишилась в душі - мить остання.
Знаєш ,а ти проспала своє щастя
Із своїх рук відпустила журавля.
І вернути нашу весну не вдасться
Нагадує, той час струна скрипаля.
О скажи, чому із нами, так сталось?...
Чому з тобою щастя не зберегли?...
Сонце у сиві тумани сховалось
З тобою по різно по світу пішли.
О , прощай ,прощай! мене колись згадай!...
Коли ми стрічали зорі край неба.
Оту в саду ранню весну - місяць май
Коли цвіли цвіт лілії для тебе.
