Сховався ранок за пастельний килим неба,
В обіймах дня усі степи, гаї, луги,
А в мене у трояндочках моїх потреба,
І я до них лечу-спішу туди,
Вони де дню всміхаються привітно
І горнуться до губ моїх солодких,
Й шипи кудись сховали непомітно.
Хоч наші зустрічі бувають і короткі,
Радію щиро кожній пелюстині
І подиху, що пахне медом й снами,
Ви — ніжність серця в Богом даній днині,
Де я живу між світлом і вітрами.
Моє натхнення ви, і мрії, й сподівання,
Що квітнуть у душі каскадами троянд.
Вам шепочу я пісню про кохання
Й спішу-спішу до вас в розкішний долі сад.
