Життя її, як стрімка течія річки,
Де забагато порогів, перепонів,
На жаль, як вирій, часто рвалися стрічки,
Стрічки надій, мрій, жаданої любові.
Хвороби в муках та все ж вивчала мови,
Слова плекала… з материнським молоком,
Тож перед нею схилялися діброви,
Рядки писемності спліталися вінком.
Велика праця - написати підручник,
І залишила у спадок, для нас з вами,
Щоб прочитав, її кожен шанувальник,
Мала уміння, передати словами.
Про всю історію народів зі сходу,
Вона - навчала любити Батьківщину,
І завжди землю прославляла й рідний край,
Та ті слова, про сорочку білу- білу,
Де вигравали ниточки, як водограй,
Всі настанови в ній, як прожити життя.
Тепер й навІки, буде жити серед нас,
Те кожне слово, її патріотичне,
Що залягло, з весняним цвітом у серцях.
Та шанування до людей святе, вічне
Що в мелодійних творах возвеличує,
Навчає - мудрості, любові, як нам жити.
25.02.2021р.
Успіхів Вам та наснаги. 
