Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/shorts/TCX84yHKeDU
— Скажи, матусенько, чому від нас так рано
Пішла ти мовчки за незвідану межу?
Болять і досі від розлуки давні рани.
У снах до тебе відчайдушно я біжу.
Але чомусь добігти так і не вдається.
І де той інший світ ніяк я не збагну.
— Натомість, матінко, мені весь час здається,
Що ти тут близько, зовсім поряд, наяву.
— Прошу, торкнися вітерцем! Візьми за руку
І поведи мене в далекі наші дні.
Де не кружляли ще над нами чорні круки,
А ми були такі щасливі й молоді.
— Згадай, прошу тебе, старі, забуті знімки,
Адже біжить так невблаганно сивий час.
Мов сірий дощ, змиває з пам'яті родзинки
Подій далеких, що так з'єднували нас.
— А ще, матусю, заспівай-но колискову,
Адже сльозою часто серденько бринить.
Твій тихий голос хочу так почути знову,
Що відведе мене в дитинство хоч на мить.
Та ти мовчиш чомусь. Гойдаються фіранки.
Немов торкаєш їх легесенько крилом.
Та, мабуть, просто то вітриська забаганки.
А може просто то лише бентежний сон.
І хай це сон, який зникає на світанку,
А з ним і ти летиш в незвідані світи.
А я тебе щораз благаю до останку,
— Не залишай! Приходь хоч іноди у сни!
Бо тільки ти даруєш впевненість і спокій.
Слугуєш тайним оберегом для душі.
І хай в розлуці ми багато довгих років,
Тебе люблю, як і раніше, у житті.
— Лише прошу тебе, матусю, не мовчи...!
24. 02. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)