Матусю, не мовчи!

Пісня,  згенерована  мною  за  допомогою  ШІ,  на  цей  вірш
https://www.youtube.com/shorts/TCX84yHKeDU

—  Скажи,  матусенько,  чому  від  нас  так  рано
Пішла  ти  мовчки  за  незвідану  межу?
Болять  і  досі  від  розлуки  давні  рани.
У  снах  до  тебе  відчайдушно  я  біжу.

Але  чомусь  добігти  так  і  не  вдається.
І  де  той  інший  світ  ніяк  я  не  збагну.
 —  Натомість,  матінко,  мені  весь  час  здається,
Що  ти  тут  близько,  зовсім  поряд,  наяву.

 —  Прошу,  торкнися  вітерцем!  Візьми  за  руку
І  поведи  мене  в  далекі  наші  дні.
Де  не  кружляли  ще  над  нами  чорні  круки,
А  ми  були  такі  щасливі  й  молоді.

 —  Згадай,  прошу  тебе,  старі,  забуті  знімки,
Адже  біжить  так  невблаганно  сивий  час.
Мов  сірий  дощ,  змиває  з  пам'яті  родзинки
Подій  далеких,  що  так  з'єднували  нас.

 —  А  ще,  матусю,  заспівай-но  колискову,
Адже  сльозою  часто  серденько  бринить.
Твій  тихий  голос  хочу  так  почути  знову,
Що  відведе  мене  в  дитинство  хоч  на  мить.

Та  ти  мовчиш  чомусь.  Гойдаються  фіранки.
Немов  торкаєш  їх  легесенько  крилом.
Та,  мабуть,  просто  то  вітриська  забаганки.
А  може  просто  то  лише  бентежний  сон.

І  хай  це  сон,  який  зникає  на  світанку,
А  з  ним  і  ти  летиш  в  незвідані  світи.
А  я  тебе  щораз  благаю  до  останку,  
 —  Не  залишай!  Приходь  хоч  іноди  у  сни!

Бо  тільки  ти  даруєш  впевненість  і  спокій.
Слугуєш  тайним  оберегом  для  душі.
І  хай  в  розлуці  ми  багато  довгих  років,
Тебе  люблю,  як  і  раніше,  у  житті.
 —  Лише  прошу  тебе,  матусю,  не  мовчи...!  

24.  02.  2020                  Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2020
автор: laura1