Ледь - ледь фіалку, видно із - під листя,
Й до тебе стежки, я майже не бачу,
Ранкові роси, сріблиться намисто,
Мене не вабить, собі не пробачу.
Ні, не прощу і осені ніколи,
Нащо забрала, єдину кохану,
Боюсь самотність, серденько розколе,
Тебе любити, я не перестану.
Сині фіалки зацвіли для тебе,
Як молодії, разом посадили,
Чому лишила, скажи їх для мене,
Чом же ми щастя, своє загубили.
Швидке життя, як буревій минуло,
Річниця нині, фіалки буяють,
Тепер, як символ, що між нами було,
Про біль й страждання лише вони знають.
Прийшов до тебе…. на лавці присяду,
Хоч бачиш осінь, розквітли фіалки,
Тепер ми вдвох, знаходжу розраду,
Печаль розділю, про життя розкажу.
14.11.2019р
