Ми живемо все мріями про щастя,
Яке десь заблукало на стежі.
Добратися до нього чи удасться.
Далекі, недоступні міражі.
Листаємо життєві все сторІнки,
І дурим, що щасливіші усіх.
А на душі так холодно і гірко,
Невже оце придумано наспіх?
Та душу не обманиш, усе бачить,
Ночами тихо сльози гіркі ллє,
В надії, що доволі сліз гарячих,
Цю кригу недоступну розіб"є.
І потечуть струмки тоді живильні,
І розцвіте омріяна весна.
Відчуємо, що почуття всесильні,
Як зазвучить закохана струна...
Гарний дущевний вірш! Нехай в почуттях завжди буває омріяна весна! 
