Як той школяр, що марить першим поцілунком,
Я марив першим дотиком твоїм!
Він мав би стати божим подарунком,
А став як присуд, як небесний грім.
Чому й за що зелений погляд так карає
Холодним присмерком смарагдового скла?
Чому так сталось, що між нами пролягла
Стіна холодна, що морозом обпікає?
Чому я крізь твої довірливі слова
Все намагаюсь щось таке почути…
І навіть чую ніби то … Ов-ва!
Все не про те! Хіба ж так має бути?!
Скажи, чому коли я довго не приходжу,
Тебе хвилює, що мене нема?
Коли приходжу часто, то – негожий.
І в погляді твоїм шукать любов дарма.
Чому ні в першу, ні в останню мить
Відвертості між нами не буває?
І я ніяк не можу зрозуміть
Чому, чогось я все ж таки чекаю!!!
