Усе не так, усе не до душі
Прийде прозріння, тільки не одразу.
Поріже долі, як м"які книші,
Бо пащекує поряд прірва часу.
Здригається від захвату і злість
Немилосердну виплюнути хоче.
А ми - комахи, крапельки малі
Безодню вкотре, прагнем перескочить.
На край ступи і руки простягни,
До неба доторкнись, якщо не впало,
Не розбудило й досі віщі сни...
Останній раз, бо знову буде мало
Хвилин для смутку, щастя й відкриттів.
Тягнись, воно в очах, нехай не сьоме,
А перше, третє... небеса оті
Шукають нас свідомо й несвідомо
Нахиляться, щоб ти зумів злетіть.
30.08.17.
за експромт. 
