А думки все просяться у літо.
Це не гріх згадати про тепло,
Де трава в оздобі малахіту...
І куди оце усе втекло?
А воно пробігло, ні, промчалось!
Часто ми шукаєм його слід.
Ось тепер так сильно забажалось,
Осені в думках зробить обхід...
Відголоски ми шукаєм, осінь..
Може, ще знайдемо оті дні:
Милували очі сині роси;
Почуття тоді були в ціні.
Це було учора, а сьогодні,
Перший пролітає ось сніжок,
Ранками міцніє прохолода,
І не видно літа вже стежок.
Все тепер змінилося, неначе:
Вітерець за комір заповза.
Осінь зна свої права, одначе:
Починає хід свій із туза.
Та завжди є виняток із правил:
Вишні можуть восени цвісти.
І під снігом зеленіють трави,
Спалені будуються мости.
Дивно і чомусь страшно 
Я теж винятки деякі обожнюю.. 
Обожнюю ті винятки із правил! 
Дякую за вірш! 
