На дв́орі ніч і вже дарують зорі
Свій ніжний блиск, набутий вдалині.
Лишень маленькі краплі вогняні,
Але в такім чарівному декорі.
І виплітає ніч з них візерунки,
З майстерністю написаних картин
І наче чудодійний палантин,
Всю землю огортають їх цілунки.
Почув як ніжно грає з листям вітер
Як пролітають стрімко кажани…
Прощання відчуваю я весни,
Бо літо вже, беззаперечний лідер.
А ті далекі, недосяжні зорі
Дарують літу теплому обіт,
Вбачаючи весни останній слід,
Сумують… Дивним світлом у мінорі.
1.06.2017
Дякую щиро 