Сентиментальна тиша п"є мій смуток
І зверхній погляд кида з-під повік:
- Чого ж не хочеш бути серед них -
Серед своїх невиспаних, солоних
Невтіх?
А я відповіла суворо, люто:
- Хіба ж собі скоритися - це гріх?
Безбарвна тишо, пий гірку отруту
З уявлень хибних і відмов моїх.
Гаспидна тишо, пий зболіле мовчки!
Голодні потерчата й поторочі, -
Твої годованці! -
хай згадують про ночі,
В яких було досхочу самоти -
Смачної страви із оман гірких.
...Коли
Моя зажура на губах твоїх
В останній краплі тьмяно охолоне,
Я легковажну суть в собі відновлю -
Метеликову зграю в теплім лоні,
Відвертість нескінченної доби,
А в плесі дзеркала - усміхнену безодню!
і
Дозволю більше, ніж могла.
Собі.
!!! 
Браво!!! 
