...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...
7.12.2016
Чудова картинка зими та краси!
Жінки ховають личка у хустини,
Й хода у них задумлива, м"яка..
На віях почіплялися сніжинки...
Мороз колючий зовсім не ляка..
Із заздрістю услід їм поглядають
Ця сильна стать - чоловіки.
Ці погляди жінки всі відчувають.
Скриплять по снігу тонкі каблуки...
Якось так..
..У біле наряджаються святково
Прихована самотність і печаль... Це правда, Олексо, навіть святковість має присмак печалі. Гарно відпочити Вам, набратися нових сил і закидати нас новими творами!