Білі кульки красуні гортензії
Зачекались фонтанів дощів,
Горді мальви...у цих – вже претензії,
Пересохли з самих корінців.
Ще коронами тягнуться лілії,
Перегрілись на сонці й вони,
Пелюстки, як метелик летіли,
І благали про краплю води.
Ще ромашки вдивлялися в небо
І питали у маків прогнози,
У дощі – невимовна потреба,
Чули маки: на днях будуть грози.
Чорнобривці самі вже охочі
Свої брівки помити в дощі,
Соловейко також дощу хоче,
Цю розмову підслухав в кущі.
Раптом дощик набіг несподівано,
Закрутився в самотньому вальсі,
Квіти всі, мов дівчата – замріяно.
Дуже гарно цей дощ цілувався.
