Чорнобиль...Биль чорна...
Реальність потворна...
Лягла на серцях і на скронях,
Пройшлася ураном по долях,
Закралась отрутою в душі.
Чорнобиль...Верхівки байдужі...
Життя розірвали на атоми
Убивчі смертельні реактори.
Борці із ворожим атомом...
Їм жити б, не помирати їм,
Їм жити б, творити,кохати...
Не було часу обирати...
За мене, за тебе, усіх!
На себе, на себе...чийсь гріх.
...Минуло невтішних вже тридцять:
Чорнобилем пам’ять ятриться.
В жахливому місті - привиді
Біль чорний живе на Прип’яті,
Безлюддя і пустки - в зоні
І сльози Чорнобильських дзвонів.
...Пішла ланцюгова реакція -
Земель українських руйнація...
