Те, що колись в душі боліло,
Не має значення тепер.
Неначе листя перепріло,
Чи ніби хтось старанно стер.
Чи, може, в трави закотилось,
Чи в річку впало, як зоря?
В ніщо тепер перетворилось.
Що доля знов мене звіря?
За що тепер усе розп"яте,
Що було змістом у душі?
Чи, може, часом вже прим"яте,
І стали просто ми чужі?
Якась холодна пустка в серці.
Думки десь зграйками знялись.
Неначе висохле джерельце,
А було ж річкою колись...
Вже не чекаю, що вернешся,
А навпаки, боюсь цього.
Та прийде час і ти озвешся...
Не буде прощення мого...
-------------------------------------
Події, описані в творі, не стосуються автора..
Шкода, що так буває в житті. Скільки то перенживань людина терпить. Але помилок не уникнути, мені здається. На них треба хіба що вчитися.
Надіє! Зі святом ВЕСНИ!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
