«Коли бувають зайвими слова» (Мирослава Стульківська)
Коли бувають зайвими слова?
Чи не тоді, як мовляться нещирі,
Їх лінія до серця вже крива,
Хай навіть переказані у мирі…
Коли бувають вчасними слова?
Коли мовчання надто болем крає,
А тишею пригнічена трава
Вже ділить небо на обох безкрає.
Коли бувають зайвими слова?
Коли сказати їх уже несила.
Іще, здається, ніби я жива,
Але виною світу завинила.
Чи зайвими, чи вчасними слова…
Чи сказані, несказані, в мовчанні…
Твої, мої… була б їх суть жива.
Хай зайві поміж нас, лиш… не останні!
Глибоченний зміст, Таню... До тебе я завжди йду за мудрістю... і завжди отримую урок... Дякую, моя хороша... Тільки... ти пиши... пиши, досить поєтичного перепочинку...
Недаремно ж кажуть, що словом можна навіть вб-ти, а можна зцілити... Часто не дооцінюємо їх неймовірну вагу - а слово не горобець...
Чудовий, потрібний твір, Таню.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00