Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
Неймовірно гарно написано! Ну і що, що на дні моря лежать чужі кораблі? Це не означає, що і ваш корабель спіткає така ж доля...Багато вогню і навіть якоїсь містики... Класс...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А вірш чудовий...зрештою, як і вся ваша поетична майстерня! 
Успіхів! 
Ну і що, що на дні моря лежать чужі кораблі? Це не означає, що і ваш корабель спіткає така ж доля...Багато вогню і навіть якоїсь містики... Класс... 
Дуже гарно написали!
