Лиш тільки промінь сонця крізь віконце проблискає,
Я прокидаюсь в мить і згадую про те,
Що маю мчати швидко, начебто до раю,
В осінній парк, де побачу я Тебе!
Ці сірі будні вже вимотують всі нерви,
І в універ на пари так не хочеться іти!
Широкі крила хочу мати щоперерви,
Щоб за хвилиночку вже бути там, де Ти.
Щодня, щоночі, мої думи лиш про Тебе,
Я дихаю Тобою, мрію і живу.
І руки перед сном здіймаючи до неба,
З Тобою бути поруч лиш у Бога я прошу!
Всі кажуть: "Мрії здійснюються! Вір в це!"
Візьму блокнотик і цю мрію запишу...
Навік вселилась Ти в моє побите серце,
І Твоє фото поряд нього я ношу.
Пройдуть роки, все змінить час шалений.
Знайду якось блокнотик той, і в нього подивлюсь...
Потім порву його тихенько, наче навіжений!
Тебе укрию ковдрою, й щасливо посміхнусь...
