Я дивлюся на неї у дзеркало,
Я дивлюся, і не впізнаю.
Ніби зовні вона відверта,
Та закрила душу свою…
На обличчі у неї посмішка,
А у мене по дзеркалу дощ,
Мені інколи жити не хочеться,
А у дзеркалі хто?!
Я дивлюсь і себе не бачу,
Очі, губи ніби мої…
Не сміюся, я часто плачу..
Очі в мене від того сумні…
