Коли стріляє добре кулемет,
І вила, що в хліві ще не зігнуті.
Ми рознесемо «шобло» це ущент,
Козацьку славу хочем повернути!
Народ мовчить, залякана душа,
Немає віри, радості немає.
Хоч за душею навіть ні гроша,
Але терпіння нам ще вистачає.
Та є бажання, поклик, є народ,
Який змінити хоче Україну.
Я Вас прошу, позбудьмося «господ»,
Щоб всі почули пісню солов’їну.
І щоб на стіл поклали ми хліби,
Щоб заспівали пісню українську
Щоби в родині не було журби,
І «господа» нас не схиляли низько.
