Мені дзвонить людина без імені,
Просить про час без зустрічі,
Хто кому необхідніший:
Я – йому, чи він – мені?
Він хоче вино без градусів,
Чекає на час без зустрічі,
Хто кому потрібніший:
Я – йому, чи він – мені?
Він забував, не знаючи,
Як усі люди без памяті,
Я ж ще жила кохаючи,
І питала «Існував же ти?».
Як і інші люди без розуму,
Я дзвонила на номер без нулика,
Добивала автовідповідач роздумом
Чи здатна кохати склеротика.
Він писав смс загрозами:
Я позвоню чи ти мені!
Він зводив, з і без того кривого розуму:
«Скільки букв у моєму імені?».
Я не знала чужого імені,
І не чула чужого голосу,
Не звонила тобі, ні ти мені,
Лиш дивилась на світ крізь полоси…
Коли подивишся на грати з посмішкою,
Вони стають схожими на плюсики..
