|
Подаруй собі, людино,
Що ти до вподоби,
Тай зроби си празник
Не лиш для вонтроби.
Бо то не буває пізно,
Буває не тра,
А ти всьо чекаєш
Прийде та пора,
Коли я собі позволю
Те, що забажаю.
Але зараз нє, не час
Ще роботу маю.
Тра зробити ще сево,
Тай се би сє здало,
Свині, сотики, грєдки..,
Вічно всього мало.
Насадиш того всього́
Ще й вічна будова
Причинити для пацєти,
Телитьсє корова...
За вікном тече ріка
Й час твоєї Долі,
А ти крутишсє привично
У суєтнім колі.
Припнєв себе й не пускаєш,
Як то всьо без мене?
Завалитьсє! Пропаде!
Й засохне зелене!
Подаруй собі хоч день,
Глянь, як Сонце сходить
Усе живе навкруги
До життя приводить.
Відірви погляд від ніг,
Узри синь без меж
Це ж не тільки для птахІв,
А й для тебе теж.
До природи сходи в гості
Раз не до роботи,
Вдихни, землю обніми,
Скупайся в щедро́тах,
Які в себе забираєш
В щоденних турботах.
Проведи Сонце за обрій,
Подякуй Світилу,
Що тобі по Землі грішній
Ще йти дає силу.
P.s.
Ти зроби си
подарунок,
Бігме, то вартий
трафунок!
19.09.2026 р.
ID:
1069207
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.09.2026 13:47:54
© дата внесення змiн: 21.09.2026 19:10:32
автор: Олекса Терен
Вкажіть причину вашої скарги
|
