Чого було хапатися за сонце,
До болі в ступнях обпікати жмені,
Коли в нутрі спустошенім до денця,
Не прибуло ні світла, ані темені.
І сміх загруз в устах, немов примара,
Зотлів у пастці злого протиріччя,
Не давши зерню прорости у парость,
Це - пекло вже чи рай увіковічнений?
2026
Тепло любови
Хапаю сонце
за руде волосся:
- Обвий теплом
всесильної любови,
щоб у клітини
хвилями влилося
і розбудило
птаху пурпурову.
Безсилі крила
струсять порох смутку,
і повінь
стугонітиме у б'ючках
аж поки вщент
не заполонить пустку
чуттям жаданим:
ніжним і палючим...
Аж поки із очей
не бризне cміхом,
що зерням проросте
у кожнім стрічнім.
Світило!
пий з моїх обіймів
втіху
у дні журби
та у часи сейсмічні.
Chara Vinna
2023
