( рондель)
Не варто мені співчувати. Уже не болить.
Не треба зітхань, хвилювань, запитань — перестань...
Ти справді одне із коротких моїх замикань,
А зради іржа, ніби патина, зміцнює мідь.
Приходжу до тями... Знімій у мені, щезни. Цить!
Хоч ще стигне кров і по-зрадницьки сохне гортань,
Не варто мені співчувати. Уже не болить.
Не треба зітхань, хвилювань, запитань, Перестань!
Повільний вдих, видих... Одужую я від жахіть,
Напруг, коливань... Ми стихійно полярні інь-янь!
...Безкровна зола, прах рожевих, палких сподівань...
Іскріння оголених жил. І — безлюддя умить.
Не варто мені співчувати.
Уже не болить.
