Я ще згадаю літні ці дощі,
Коли зима снігами захурделить,
Волошки, маки ніжні у руці,
Туман лугами покривало стелить.
Ще пригадаю й тихо усміхнусь,
Зимовим ранком, вечором осіннім,
Грозу забути літню так боюсь,
Як в час молитви вірую в спасіння.
Так тішить душу літній зорепад,
Та зачаровує небесне, дивне коло,
Як мавка йду стежиною я в сад,
Чаклує ніч русальна все навколо.
Любов буяє й неземна краса,
Десь солов'їна пісня краєм лине,
Стоять в святій молитві небеса,
То щиро молиться до Бога Україна.
Галина Грицина.
