Не нарікайте, що скупа на слово,
Бо ж ті слова живуть в моїй душі,
Я сповідаюсь вам у кожному вірші,
Шукаю в слові зерна - не полову.
Переплітаючи ті почуття в куплети,
Мов стукаю в словах до вас в серця,
Ніколи не назвусь в житті поетом,
Не одягатиму й лаврового вінця.
Я - самоучка, біль і радість в римі,
До досконалості рости ще і рости,
Та моя Муза поруч йде незримо,
Ми - дружимо й не палимо мости.
Не критикуйте, знатні корифеї,
Не претендую я на славу і на мить,
Те все пишу від щирості своєї,
Що тішить душу, або в ній болить.
Галина Грицина.
