Я бачив як ранок б'ється об вії
Слова ті лоскочуть примарну сльозу
Барвінок черцевий на шкірі біліє
Червоний ґатунок в рум'янці й
струну німу ту, нічийну, ніц незвичайну
я подих об серце тертям відчищаю
І зранку заварюю з чвиром їй каву
чимдалі, чимало у склянці-чинварі
Чимніжно щемить її челентано
під пальцями шкіри, на язику
І ніч відступила в ракетні цимбали
Її обійняв і пішов на війну
