Цвітінь білить сад.
Мріє мед абрикосовий.
Ех, жити б між весен цих,
Буяти щораз...
Бо той аромат —
Віддаляє від осені
Дерева піднесені
Й просвітлених нас.
Пташиний оркестр.
Пробудилась конвалія.
З калюж — усміхаються
Легкі небеса.
Бентежжя якесь
Сонце в грудях запалює:
Так ніжно й безкрає це —
Цвітінь білить сад...
