У неділю, вернувшись втомлена,
Крила в шафу сховала ти,
І на кухні з горнятком, з кавою
Пригадала минулі дні.
Які ж люди були зневажливі
В понеділок....В вівторок теж...
Ти їх ласкою всіх закутала
І добра дала всім без меж.
Але їм це все було байдуже
Кожен жив лише сам в собі,
І ніхто, ні добром, ні ласкою
Не хотів поділитись. Ні...
З середи до самої п'ятниці -
Ти коханням вкривала їх,
А приймали це наче звичне щось,
Як зимою черговий сніг.
І субота минула сумно там...
Ти їм сміх дарувала всім.
Бо до нього було теж байдуже,
За хвилину зникав як дим.
А сьогодні, коли знесилена,
Ти теплом пригорнула їх,
Розтопивши серця і душі там -
Перший крок від старань твоїх.
Завтра зробиш черговий рух,
Аби черствість із душ змести.
Легким помахом своїх крил,
Заблукавшим свій шлях знайти.
https://youtu.be/jygVyzmhwGU?si=rlPMTrWS3av5VqGL
