серце буває різним за формою.
серце снігу — це проталина в місці де
лежав лось.
його мускули й піт.
тепла пара з губатого роту.
тепер колупає копитом ґрунт
десь де бездонність виїла очі вітру
десь де сонячне світло послизнулось на
кризі й падає вже на спину за обрій.
лосині ніздрі роздуваються широко
нюшачи авангарди темряви.
безгоміння всередині нього справжнє
нешумне непоказне.
він не носиться з ним як
з писаною торбою
пересніжуючи пластовцем
лабіринти хвої та вересу —
тож цим важким торботрясним ночам
з ним не порозумітися
не знайти між собою спільної
тиші.
холодне місячне світло не п’є до дна
з його підталих слідів.
22.11.25
