А осінь якою була!
Дерева горіли, мов свічі...
І знов сиротіла земля.
Прощались з військовим навічно...
Здавалось, коротке життя
Без війн у земної людини.
Мов спалах - було і нема...
Біль вічний у мами без сина.
Мов ангела, Бог забирав
Собі на небесне служіння.
-Не плачте. Чуєте, мам?..
Навкруг.. благодать осіння..
