Я рани пам’яті цілунками загою
І помовчу: говорить ніч...
Вона єднає долі пізньою порою.
На небесах ми вже повінчані з тобою...
У тому річ...
У тому річ...
Я заберу тебе з обіймів сірих буднів
В казковий світ – кохання сад...
У хвилях радості купатися ми будем
І сотні квітів від замріяності збудим,
Доп’єм сповна їх аромат.
Розвію попіл від журби понад полями,
Замовлю в дар пташиний спів,
І простелю під ноги диво-килимами
Тобі любов мою піснями-молитвами,
Рясні стежки із ніжних слів.
Я рани пам’яті цілунками загою
І помовчу: говорить ніч...
Вона єднає долі пізньою порою.
На небесах ми вже повінчані з тобою...
У тому річ...
У тому річ...
Відлуння тиші (2012 р.)
Ілюстрація - робота ШІ
