я не покажу вам людину
я не покажу вам горя й кохання
тільки воплі розрідженого етеру
розідраного на шмаття
я не розповім вам про небо
про сакральний шлях покаяння
тільки про порожні сидіння партеру
і про плоть загорнену в плаття
зло не відсутність добра як писав августин сотні років тому
зло породження віщуна, що пророчив святу ойкумену
зло поподжено із небес, що відривають нас від землі
зло це обіцянки чудес, які так до нас й не прийшли
і мені біблійні вірші смердять оманою дзвінкої брехні
доки багаття їхні горять, знищуючи вірних собі
і я не вірю тим хто читає зірки чи числам приписує смисли
я вірю правді та почві цій віковій, з якої створені жизні
мертва плоть не ознака святості, занедбане тіло не є душа
як кажуть смертні: "божественне в радості, а мудрість є простота"
і достигають плоди свободи, посадженні руками дітей
що на них так чекають народи, поневолені залізом мечей
кельтська богиня природи захопить спустілі міста
гарчання тваринної крові розфарбує чесні відкриті вуста
темне невизначене небуття вічно споглядатиме часу кола
а хтонічна душа лісова візьме мене додому
