В житті бувають такі моменти, коли сльози туманять очі.
Але набагато важче, коли плаче душа, а очі сухі...
Скупа сльоза скотилась по лиці,
О, скільки довелось їй пережити!
Не та, осіння, що тече по склі,
Оця не зможе душу зачепити.
Це - зовсім інша, це - людська,
І не такий у неї смак.
Це - не проста тече вода...
Багато має ще ознак...
Вона - страждання, це і біль,
Хіба розкажеш це словами?
Сльоза стікає мимовіль,
Хвилює часто все ж ночами.
Душа не плаче від безсилля,
А лиш тому, що вона є.
А, може, просто, що недоля,
Не радість, жалю завдає...
