До твого́ б діткнутися плеча,
До грудей припасти, як востаннє,
І відчути, як в тобі ручай
Виграє мелодію кохання,
Вгледіти, як котиться сльоза
По твоїй щоці, в душі зачата,
Так, немов по листику роса
Вранці від обіймів вітра-брата.
Забувати хугу, снігопад.
Співом грітись, римою піїта.
Розуміти, що душа – це сад,
Плід в якому – дотик твого літа.
