"ми маленькі янголи" каже він
і витріщається в білу стелю
пестить її волосся пальцем одним
а вона цілує його сині вени.
Він довго бурмоче щось нескладне
про сенс буття й життєві метаморфози
вона тулиться до грудей і знає одне
треба дуйчик включити, бо передавали морози.
