Можливо, я дивна для когось із вас,
Можливо, не зовсім комусь зрозуміла,
Душа, що в оренду взяла моє тіло,
І праведна й грішна бува водночас.
Сприймає мене хтось, а хтось, мабуть, ні,
Ну що ж, я не євро, всім мила не буду,
Та мій поцілунок не схожий на Юдин,
Довірити щоку не страшно мені.
Того, хто кохання мого буде варт,
Кохатиму щиро до самого скону,
Та все ж не робитиму з нього ікони,
Творити кумира таки вже не жарт.
Патарочко, сподіваюсь, Ви не на мене образились? Я просто хотіла, щоб Ви посміхнулися...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любань, хіба я справляю враження неадекватної людини? Звичайно я посміхнулася, правда криво, бо в мене стільки роботи, що я навіть не можу собі уявити КОЛИ я піду у відпустку...
Бойовий настрой, Патарочко!
Любові вам! ..не від тисяч сотень, що насторожує і ховає лицемірство...але одної справжньої, щирої, теплої і відданої як ота ваша синичка
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00