Стає на ноги той, кого тримав
перевертень для праведного рою.
Щоб не здригнулася твоя мала рука,
іди, мій мацюпусінький, додому.
Там і підріжуть, і розтроять язика,
щоб відспівав ти біль у власну ятрань.
В згустках пісень оплакує музика
народ свій. В маціпусінькім глаголі
знайду тебе не покаліченим,
бо ти вже сам у змозі це промовить,
на повні груди взявши біль землі.
