Розсиплемось на порох – ми не вічні.
І кожен з нас тим радує себе,
Що в цьому світі ми актори всі комічні,
Бо кожен, мов у комедії живе.
І хаосі буденності й рутини,
Гортаючи сторінки ці життя,
Одноманітно ми існуєм щогодини
Й високу ціль жбурляєм на сміття.
І мозок наш прийдешніх знаків не сприймає,
Що просяться з середини назовні.
Бо ж бачите нас все незвідане лякає
І страхом тим усі думки в нас повні
