UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Ратинська: Не смію… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ 8 КороЛев, 22.05.2016 - 19:39
Пишіть, дівчино, як виходить...Багато Вам простять, за вроду! І недовершеність рядків - Тут компенсує вроди вплив!  Гарного вечора, Олю)  
*****, 21.12.2010 - 15:01
 про поетів:***** голова розбита-підперезана— уночі сьогодні нетвереза я— вгальмувати чимось цю жалобу, затопити чимось цю жадобу, загорнутись теплим простирадлом, заховатись у таємних надрах навіжений барабан у скронях вщент мене розбив своєю грою— він усе хуткіше налягає— вже землі не чую під ногами, від нудоти стулила я очі, він мене ґвалтує, трощить... смаком прілим, ящуром у лонах згадую відьмацькі забобони— гойдалкою, п'яним ешафотом— і вмирає барабанний дотик у моїх розтерзаних раменах— щоби зранку силою до мене знов продертись— віршем—смертю P.S. З фр. “une petite mort”—“маленька смерть”—тобто оргазм. Кажуть, що поезія— це організація хаосу, але хаос, звісно, не можна зорганізувати. Його тільки можна перетруснути, як калейдоскоп. Отже, поезія—це землетрус, або “une petite mort,” криза і вивержена магма. Ольга Ратинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гадаю,що знайдуться і такі які зрозуміють про що я,дякую за увагу.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
