Від болі тишини не чуєш,
бо голос мій це пустота
а страх завжди усе руйнує
в очах не визнана сльоза.
Вона мене не зачіпає
і ніби голос з далини
все тихше й тихше поглинає
Ким між собою стали ми
І не мов свічка затухає
коли навколо є вітри
так само і душа не знає
ким між собою стали ми....
