***
Коли я народжую Вірші
Навколо стає тихо-тихо.
І Хтось, випадково, в цій тиші,
Народить мене і залишить...
***
Я відчуваю кисень твого подиху
У різнотра»ї своїх снів.
Значна деталь самого подвигу,
Щоб ти для мене дихати хотів...
***
Непевний тихий перестук коліс
З сердечним ритмом створює косу.
Цей потяг знов мене від тебе віз
І я , вкотре, себе тобі у сни несу..
***
Обірваний політ.
Невидима струна.
Тобі Крило болить,
Коли мене нема?...
***
Розсипані зорі в небесному морі,
Шукаєш мене, а знаходиш дорогу...
Знаходиш шляхи неходжені мною.
Лови мене подихом, а не рукою...
***
Ніч і музики зоряні звуки...
Я хвилююсь, а не лякаюсь...
Простягаю тобі свої руки...
Неправда! Я – помиляюсь!
***
Я забуваю, що сама,
Коли вмикаю мрію «ТИ»...
Ти знаєш, зараз я – сумна...
То хоч у сни мене впусти..
***
Не забувай, що я Твоя,
Не забувай, що я з Тобою.
Не забувай, що Ми – Життя!
Життя, що створене Любов»ю...
***
Є у мене Птах.
Ім»я тому Птаху – Печаль.
Своїми крильми Він створює дах.
І тоді невимовно стає себе жаль...
***
в мені живе напівБог – Вогонь,
що сумує за хвилями моря,
що стомився від диких погонь...
може тому я ще твоя?...
***
Ти славиш зорі, що у небі,
Я боса ходжу по росі...
Не муч мене, скажи що-небуть,
Коли моя рука в твоїй руці...
***
Осіннє листя, дощ осінній,
Різке, холодне жовтня небо.
Я перетворююсь у звіра
І знов у сні іду до тебе…
***
Коли у голосі твоїм дзвенить метал-
мелодію співає про байдужість,
Я тихі невидимі сльози ковтаю,
І відчуваю життєнедужість...
***
Я кочую, як плем»я дике і древнє,
Я кочую по країні Тебе,
Ти візьми собі моє плем»я,
Я дарую Тобі Себе...
***
Ти вростаєш в мене корінням,
Я вростаю в тебе гілками.
Щось міняється, але щось – незмінне,
Як усмішка рідної мами…
***
Сидячи на даху,
Слухаючи душу Міста,
Видихаю з легень висоту -
Набуваю дивного змісту.
ID:
151101
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 20.10.2009 13:21:41
© дата внесення змiн: 20.10.2009 13:21:41
автор: LaLoba
Вкажіть причину вашої скарги
|
