О, яблуне, щаслива наречено!
У сяйві білосніжного вбрання
Ти зупинила подих цього дня,
Й мені даруєш радість задушевну.
Яка ти справжня — світла і натхненна!
Без суму і страху твоє гілля.
Стою між вірою й землею я,
Де тиша дихає в тобі блаженно.
Весь світ принишк під кроною краси,
Яка живе, не думаючи скільки
Ще втішать душу пречудові квіти
До миті, як зіллються голоси
Буденності - і стане трохи гірко...
Ти попри все - в мені тепер єси!