Незвичний зовні, ніби оцей гриб,
А скільки умістилось в ньому яду!
Подивишся уважно йому вглиб,
Побачиш, що він з іншого все ж ряду.
Якісь комахи поселились в ніжці.
(Спілкуються, напевно, вони так),
Красива окантовує маніжка.
Ніхто не хоче взнати його смак.
Не в дружбі він із іншими грибами,
Вважає себе красенем лісів,
Бо шапочки прикраса - білі плями.
Вважає: перше місце тут посів.(Мухомор)
Мило!
Знаете, я люблю коли в поета настільки доросла душа, що дає змогу творити для дітей. (Я обожнюю дітей.Колись ця любов загоїла мені не одну душевну рану.)