Снігопадом небо у долоні
Вчора впало, наче уві сні.
По щоці котилися солоно
Спогади про море льодяні.
Там підводні зорі негасимі
Мерехтіли сяйвом промінців,
Обпікали хвилі берег Криму,
Гладили пришерхлі камінці.
Обіймалось море з небокраєм,
Наче в світі тім були одні.
Я і досі гостро пам’ятаю
Очі неба - вже тоді сумні.
Певно чимало - романтичних спогадів?
А я - безмежно закохана в його красу. І чесно - дуже сумую за морем. Мені воно завжди видавалось якимось трішки казковим.