І як без тебе я колись жила,
неначе марним було існування.
Ти промінь сонця де панує тьмя,
як благовійне ти, моє кохання.
Немов загубленій в безбарвних днях
моїй душі даруєш воскресіння.
Тепер ти всюди: в пахощах, в піснях.
І кожен подих твій - моє спасіння
