Прилітайте птиці мОї, двері вам відкриті,
Бо у полі босі ноги затоптали землю
Вам на неї свОї крила, відпочити треба
Сон спокОїть ворог хоче, а один не воїн.
Стали пилом й криком мати, син віддасть свій погляд.
Взявши руку стиснув міцно, мамо я з тобою.
Хоч у битві чи у мирі, чую твоє серце.
Запах хати, треба спати, спів над головою.
Сильно стало бути вільним, за землЮ стояти.
Та зійшлися дим дивися, за великим гаєм.
Честь і гідність відстояти, злодіїв карати.
Бачать очі твої небо, кОго вже приймати.
Слів немає як сказати, стати за порогом
ПрИйде вечір та покине доля своє слово.
Посідали ті крилаті, пісню колихати.
Мати плаче, а це значить смерть його забрала.
Ой летіть ви мОї рідні, душу підіймайте,
І туди де вище треба, крізь старі тумани.
Чути пам'ять просить трохи плачем помовчати.
Ви летіть і ще літайте, смерть його забрала.
.
