Ой, у лузі трави буйно зацвітають,
Пахощі духмяні неба дістають.
Голосні зозулі нам літа складають,
Солов"ї до ранку спати не дають.
Розплескало літо полудневу спеку,
Розтеклось довкола повінню тепла.
З-під небес лелечий долинає клекіт
І бринить в повітрі золота бджола.
Ластівка ширяє чорною стрілою,
Жайвора дзвіночок висне в небесах.
Ходить по долині марево з мітлою,
Горне прохолоду в гомінких лісах.
Тихе надвечір"я в темряву пірнає,
Місяць на ставочку кладочку кладе.
Навіть сонний вітер, навіть той не знає,
Як роса срібляста на траву впаде.
Сонечко проснеться, вмиється росою,
Вип"є прохолодний вранішній туман,
Та й застане в лузі косаря з косою,
Що кладе в покоси травостою лан...
Такі милі і знайомі серцю образи і краєвиди-любо читати! 
У другому рядку має бути "пахощі"? 
