Заблукало щастя
В світі цім моє.
Лиш самі нещастя.
Де ж ти, щастя, є?
Кличу та гукаю
Щастя я своє,
Бо я точно знаю,
Що воно десь є,
Бо його тримало
Серце у собі
Якось і чимало,
А тепер в журбі
Тоне, наче в морі.
Тоне серце все
У нестерпнім горі,
Що всі сили ссе
З нього, мов змія та
Ненаситна кров.
Ссе біда їх клята
Знову, знову й знов…
«Щастя, де ти, друже?» –
Серденько гука.
– «Я з тобою дуже
Хочу жить. Гірка
Доленька нещастя
Лиш мені несе,
А з тобою, щастя,
Скінчиться це все».
Щастя це почуло
І у тую ж мить
Серце огорнуло
Знову. Не щемить
Серце більш, бо щастя
Знов живе у нім,
Вигнавши нещастя.
Серце – щастя дім.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2021
